Поярков

«Спершу мені здалося, що переді мною або бувалий шахрай, або вже точно хитрун, і, найімовірніше, любитель випити. Недарма кажуть: злодій легко пускає сльозу, а пройдисвіт старанно молиться. Але що уважніше я прислухався до його слів і вдивлявся в обличчя Пояркова, то більше росло моє здивування… Ні синюватого носа, ні червоних плям на вилицях, ні затуманеного погляду, ні одутлості — жодної ознаки знайомства з чаркою. Навпаки, в очах читалися розум і добродушність, а в рисах — твердість і сила характеру…»