Олександр Іванович Купрін [1870–1938] — російський письменник. Купрін народився в селі Наровчатове Пензенської губернії в сім’ї канцелярського службовця. Його доля дивовижна й трагічна: раннє сирітство (батько помер, коли хлопчикові було один рік), безперервне сімнадцятирічне замкнене життя в казенних закладах (сирітський будинок, військова гімназія, кадетський корпус, юнкерське училище). Але поступово в Купріна дозріла мрія стати «поетом або романістом». Збереглися вірші, написані ним у віці 13–17 років. Роки військової служби в провінції дали Купріну можливість дізнатися буденне життя царської армії, яке згодом він описував у багатьох творах. Одним із перших творів, заснованих на особисто пережитому й побаченому, став оповідання з армійського життя «З далекого минулого» («Дознання») (1894).
У вітчизняну літературу Купрін увійшов як автор повістей і романів: «Молох», «Олеся», «Бій», «Яма», а також як великий майстер оповідання: «У цирку», «Болото», «Трус», «Коноводи», «Мирне житіє», «Короста», «Штабс-капітан Рибников», «Гамбринус», «Смарагд», «Суламіф», «Гранатовий браслет», «Лістригони», «Чорна блискавка», «Анафема» та ін. Життєлюбність, гуманізм, пластична сила описів, багатство мови роблять Купріна одним із найчитабельніших письменників і нині. Багато його творів екранізовано та поставлено.
Зміст:
01. У цирку
02. Лістригони
03. Колесо часу
04. Зірка Соломона
05. Гранатовий браслет
06. Олеся
07. Гамбринус
08. Білий пудель
09. Суламіф
10. Анафема
11. Собаче серце