Видавництво «Текст» випустило чотири повісті класика американської літератури Генрі Джеймса, раніше не публіковані російською мовою, у збірці під назвою «Мадонна майбутнього». Усі вони тією чи іншою мірою об’єднані однією темою. Визначити її можна, мабуть, так: митець і його нереалізовані можливості. У першій повісті, — яка й дала назву всьому тому, — йдеться про художника, американця, що приїхав до Флоренції. Метою свого життя він поставив створення шедевра, написання мадонни. У цій картині він збирався поєднати все, що колись відкрили великі живописці. У другій повісті, «Зрілі роки», головним героєм виступає письменник, який лише на схилі літ по-справжньому усвідомив свій художній дар. Він сподівається, що йому буде відведено «другий строк», ще одна можливість розкрити свій талант. Однак він смертельно хворий і розуміє, що «другий строк» — не більше, ніж ілюзія. Третя повість «Фонд Коксона» розповідає про якогось великого чоловіка, чий геній зникав, щойно справа доходила до публікації. Нарешті ще одна повість — «Преса» — присвячена теж своєрідному таланту, таланту з нічого фабрикувати знаменитість.
Зміст:
Мадонна майбутнього (перекладач: Марія Шерешевська)
Зрілі роки (перекладач: Тетяна Чернишева)
Фонд Коксона (перекладач: Сергій Сухарєв)
Преса (перекладач: Марія Шерешевська)