Основне місце в творчості Цвєтаєвої 1930-х років посіла проза («Еміграція робить мене прозаїком…»). Проза Цвєтаєвої поєднує в собі риси художньої мемуаристики, ліричної прози та філософської есеїстики, відтворює духовну біографію Цвєтаєвої. Її твір «Повість про Сонечку» (1938) вирізняється філософською глибиною, психологічною точністю, експресивністю стилю.