У найкращих творах пізнього періоду Костянтин Паустовський залишився прихильником лірично-романтичного ставлення до дійсності. Своє теперішнє й минуле, сповнене боротьби, самовідданості, а інколи трагічності та нестатків, письменник розглядає переважно з погляду тих її елементів, які належать світу омріяного майбутнього. У «Повісті про ліси» він також розмірковує про місце природи в житті людини та про роль людини в житті природи.