Постукай у мої двері, кохання

— Здрастуйте! Мене звати Астра. Ви можете приділити нам буквально пару хвилин?..— Астра… — Кирило Авдєєв суворо повторює й нетерпляче дивиться назад.

Гучна музика збиває з пантелику.
У нього різдвяна вечірка.
Ми не на місці, все розумію.

Я знаю, що схожа на старшу сестру, але для Мавроді ця схожість стає приголомшливим відкриттям, яке він вивчає з холодним виглядом. Ліля була красунею.

— З Різдвом, — раптом бринить дитячий голосок, і в моїй руці стає порожньо.

Ледь стримую сльози розчулення, коли малюк пихкає, але стягує краги й хвилювано розкриває праву долоню. Дві шоколадні цукерки «Ведмедики на півночі», за час нашої подорожі, втратили форму, а обгортка стала безбарвною.

— Що це?
Кирило, не розуміючи, питає.

— Це… тобі, тату!..

* Легкий зимовий міні-роман із хепі-ендом
18+