Ім’я Ахто Леві відоме читачам із його книг: «Записки Сірого Вовка», «Бігти від тіні свого я», «Посмішка Фортуни». Новий роман «Посередині шляху» є прямим продовженням його попередніх творів. Це монолог людини, яка згадує своє колишнє безладне життя, роки в’язничного ув’язнення й мандрування, людей, зустрічених на життєвому шляху.
Л. А. Ліппу (псевдонім Ахто Леві) народився в Естонії. У 1944 році був мобілізований до німецької армії. Служив у частинах, що займалися обслуговуванням аеродромів. Був евакуйований з Естонії разом із частинами, що відступали з фашистською армією. Після розгрому фашистської Німеччини був інтернований у СРСР. Перебував у фільтраційному таборі. Пробув там кілька місяців і втік. Йти Л. А. Ліппу було нікуди, тож він приходить додому. Згодом знову арешт, суд. За вироком суду його відправляють у заслання в Сибір. Звідти він теж здійснює втечу, дістається до Естонії, кілька місяців переховується, а потім іде до «лісових братів». Головною причиною його втечі в ліс було те, що йому сказали про смерть батька від рук радянських чекістів. Але правда спливла назовні: Ахто Леві дізнався, що його батька вбили естонські націоналісти, і один із убивць — командир загону «лісових братів». З’ясування стосунків переходить у перестрілку. Унаслідок цього Ахто Леві вбиває двох людей, зокрема й командира. Перебувати в лісі він більше не міг. А повернувшись додому, знову потрапляє під арешт. Цього разу його відправляють у Верхнє Прикам’я. Тут він знову втікає. Але куди йти? І Ахто Леві сам здається першому міліціонеру, якого зустрів. Останні роки ув’язнення він провів у таборі в п. Мис’я Солікамського району.