«Померлі записки Піквікського клубу» (або «Записки Піквікського клубу») — дебютний роман Чарльза Діккенса, який виходив частинами з березня 1836 року по листопад 1837-го.
Твір побудовано як серію епізодів і пригод, лише слабо пов’язаних спільною лінією, що було продиктовано журнальним форматом публікації. Книга спричинила сенсацію: її масово передруковували піратським способом, за нею ставили вистави й випускали різноманітну сувенірну продукцію.
У центрі оповіді — Семюел Піквік, есквайр, забезпечений і добродушний літній джентльмен, засновник та незмінний голова клубу «Піквік». Втомившись від звичних клубних розваг, він пропонує собі та трьом товаришам-піквікіанцям вирушити з Лондона в подорож провінцією, щоб спостерігати за життям у глибинці та складати звіти про свої враження. Саме їхні поїздки Англією діліжанcем і стають основою сюжету. Ряд комічних подій, що почалися з романтичного непорозуміння з квартирною господаркою — вдівцем пані місіс Барделл, — приводить до знаменитої судової справи «Барделл проти Піквіка»; підсумком процесу стає те, що обидва опиняються у Флітській борговій в’язниці.