Слухняна дружина

— Те, що ти називаєш інтрижкою, Полі, для нашого кола — звична справа. Ти це прекрасно знаєш. Ти завжди була зручною й слухняною — на цьому й тримався наш шлюб.

Чоловік вимовляє це рівним тоном, ніби ми не живі люди, а сторони в переговорах, де він спокійно вибиває для себе найвигідніші пункти.

А перед моїми очима постає картина: він цілує іншу.
Її звати Берта. Берта.

— Тобто це нормально — коли зраджують одне одному? — я кидаю це йому в спину.

Він різко обертається, погляд жорсткий, майже злий.

— Нормально, так. Тільки не у нас. У нашому шлюбі зраджую лише я.

Тоді я не пішла одразу — мені потрібен був час і опора, щоб підготувати відхід. Але майже скоро поруч з’явився молодий хлопець, який почав за мною доглядати.

І дуже швидко стало ясно: він робив це не через просту цікавість.