Остання весна

Перед нами минає останній рік життя Анастаса Засухіна. Діти, поїхавши до міста, віддали його під опіку сусідів, а на будинок повісили замок. Анастас не може збагнути слабнучим розумом, чому він живе в чужих людей, а не у власному домі. «Відчувши, що смерть підкрадається до нього без тих страшних мук і знущань, яких він так чекав і боявся, Анастас лежав тихо, не ворушачись, затамувавши подих, ніби боячись сполохати її.»