Замок стоїть тут уже майже тисячу років. Його стіни пам’ятають баронів і королів, гучні бенкети й тривалі облоги, героїзм і зраду... Поголос каже, що тут навіть водиться привид — який же порядний замок без привидів? Славетні дні лишилися в минулому: перекриття частково обвалилися, замок спорожнів. Влітку по ньому водять екскурсії, а взимку діти катаються санчатами по схилах пересохлого рову. Хто міг подумати, що в замка з’являться нові господарі — або завойовники? Що замку належить витримати ще одну, останню облогу, хоча захисників буде лише троє, і в сучасному світі їх вважають дітьми. Що вороги знову й знову дертимуться штурмовими драбинами, а з бійниць на них буде сипатися град снарядів... І що в ньому знову знайдеться місце відвазі та вірності.