У місті про мого зведеного брата шепотіли: «останній мерзотник». Але репутація дебошира й бабія лише підігрівала інтерес до нього з боку жіночої половини населення. Дами любили його так само сильно, як їхні чоловіки ненавиділи. Одного разу дійшло й до мене — і тепер я не знаю, як жити далі.
— Отже, все, що говорили про вас, правда?! — метаю поглядом між ними двома.
Ілля мовчить. Шевелить щелепою, похмуро дивиться на мене й знову мовчить.