— Він не дзвонив?
— Ні ще, — відповіла я. — Мабуть, зайнятий.
— Не привітати свою дитину з днем народження, бо він зайнятий… — подруга багатозначно замовкла, а потім продовжила:
— Це чим треба бути так зайнятим, Ріт?
Не витримавши, я сама подзвонила чоловікові. Слухала гудок за гудком, сподіваючись нарешті почути голос, який кохаю, але…
— Перервалося, — похитала я головою, розгублено дивлячись на екран телефону.
Леська вихопила в мене телефон і вголос прочитала:
— «Виклик відхилено».
А потім видала впевнене:
— Рітка, мені здається, він не зайнятий, він…
Але договорити вона мені не дала. Серце забилося часто-часто, до горла підкочила нудота. Я рішуче забрала телефон і відкрила месенджер.
Але написати нічого не встигла.
Фото почали приходити одне за одним.
Руслан і гарна довговолоса брюнетка на пляжі. Руслан і брюнетка в ресторані. Руслан і брюнетка… Руслан і брюнетка… брюнетка…
І в самому кінці підпис:
«Дивись, які ми гарні. Привітай дочку від мене. Не дзвони мені, я зайнятий».