Колись Мар був молодим, красивим і амбітним, а я — достатньо наївною, щоб повірити в любов спадкоємця давнього роду до простої служниці/незнатної дівчини. Повірити. Довіритися. І втекти, бо, як виявилося, укласти шлюб набагато простіше, ніж його розірвати. Минуло п’ятнадцять років. І ось тепер Мар, улюбленець корони та наймолодший канцлер в історії королівства, знову стоїть на порозі мого дому. Чого йому треба? Та дрібниця — лише зіграти примирення, а заодно знайти того, хто бажає смерті мого дорогого чоловіка. Стільки-то всього місяць у його родовому маєтку, серед люблячих родичів, і я нарешті отримаю довгоочікувану свободу. Якщо вірити Мару. Але я точно знаю: Марусі вірити не можна.