Під час Голокосту двадцять п’ять молодих в’язнів концтабору Освенцим були відібрані для створення й пошиття модного одягу. Переважно це були єврейські дівчата. Вони сподівалися, що ця робота врятує їх від газових камер. Дівчата працювали в «елітній» майстерні на базі табору під назвою «Верхня ательє», заснованій Хедвіґ Гьосс — дружиною коменданта табору, якій покровительствували дружини охоронців та офіцерів СС. Вони виробляли одяг високої якості для дам вищого нацистського Берліна та для самих есесівців. У «Портнихах Освенцима» історикиня Люсі Едлінгтон розповідає про подвиги цих сміливих жінок і проливає світло на маловідомий розділ Другої світової війни та Голокосту. Сімейні й дружні зв’язки дівчат не лише допомогли їм пережити переслідування, а й відіграли свою роль у табірному спротиві. Авторка спирається на безліч джерел, зокрема на інтерв’ю з останньою швачкою, яка залишилася в живих.