— Що ти робиш? Я ж подруга твоєї мами! Знайди собі дівчину молодшу для танців.
— Мені не потрібна дівчина — його губи майже торкаються мого вуха. — Мені потрібна ти. І я хочу, щоб сьогодні ти танцювала не лише зі мною, а й під мною.
— Ні — виривається у мене надто тихо й невпевнено.
— Так, Ніко. Ти ж не хочеш, щоб твоя подруга дізналася, як ти тягнеш руки до її сина, правда?
— Ти не наважишся… — я завмираю, сподіваючись, що це просто жарт.
— Наважуся, якщо ти не робитимеш усе так, як я скажу. Буде гаряче. А потім я відстану.
Чоловік зрадив мене, і єдине, чого мені хотілося, — зникнути з реальності хоча б на одну ніч.
Він надто молодий, надто зухвалий і надто порочний — і він обрав мене. Причин не піддаватися багато, але головна не залишає жодних шансів виправдатися: він син моєї найкращої подруги. Один крок у його бік — і я ризикую втратити єдину близьку людину. Чи варта мить зв’язку роки дружби? Поки я намагаюся вирішити, він уже тисне, загнавши мене в кут, не залишаючи вибору й не думаючи про те, чим це обернеться.