Порізи

У п’ятнадцятирічної Келлі немає друзів, її брат хворий, зв’язок із мамою дуже крихкий, а батька вона не бачила вже багато тижнів — і в них є спільна таємниця. А ще в Келлі є всепоглинаючий біль, який сковує її руки й ноги. Заглушити його здатний лише поріз. Недостатньо глибокий, щоб померти, але достатньо глибокий, щоб перестати взагалі щось відчувати.
Зараз Келлі в «Морі та соснах» — реабілітаційному центрі, де повно інших дівчат із власними «труднощами». Келлі не бажає мати з ними нічого спільного. Вона не хоче мати нічого спільного ні з ким. Вона не розмовляє. Зовсім не розмовляє. Не може вимовити жодного слова. Але мовчання не триватиме вічно…
Патрісія Маккормік написала лякаючу й заворожливу історію, що вражає своєю щирістю. Історію про подолання травми та про ту іноді руйнівну силу, яка живе в кожному з нас.