Втекти від чоловіка-тирана, залишитися без житла й засобів для існування — це ще половина біди. Значно страшніше — пройти співбесіду й влаштуватися помічницею до боса на прізвисько «Скеля» — двометрового велетня, від якого страх з’являється в підлеглих одним лише виглядом. Особливо враховуючи, що напередодні я звалилася йому в руки з пожежних сходів, нахабно сіла в його машину, переплутавши її з таксі, а потім замість подяки ще й грубо відповіла.