Життя — це угода з Богом, за яку треба платити.
Стара трамвайка везе гуляк із танцювальної зали — у минуле.
П’яний кіномеханік переплутує частини фільму — і той отримує в Каннах «Золоту пальмову гілку».
Від сучасного класика американської літератури — двадцять п’ять історій про кохання та смерть.
«Пам’ятаєте байки про Аарона Штоліца? Його прозвали Вампіром, бо він працював уночі. А дві його студії пам’ятаєте? Одна як ящик для рояля, а друга як комірка для крекерів. Я працював у комірці, яка, до речі, межувала з цвинтарем Санта-Моніки. Хорошенька справа! Покійничок, ти помилився адресою — тобі треба на дев’яносто футів південніше!
А що я там робив? Переписував чужі сценарії, позичав музику й монтував такі стрічки, як «Чудисько в парадній залі» (цей фільм дуже подобався моїй мамі, він нагадував їй її власну матусю), «Спритний мамонт» і ще інші фільми про всяких різних гігантських слизняків та скажених бацили, яких ми знімали буквально за одну ніч…»