Про зміст цієї книги з упевненістю можна сказати одне: Заратустра нічого подібного не говорив. Але напевно він не раз про це всe задумувався. Бо питання все більше стають простими й очевидними. Захопливі погоні розуму за думкою, що вислизає; насильницьке використання літер кириличного алфавіту; жорстка трансформація смислів; труна на колесах сансари; криваві сліди північних осяянь; сліпуче сяйво людської дурості — усе це ось, непізнаване й невизначене. Власне, Макс Фрай усього цього теж не говорив. Зате час від часу записував — на паперових серветках у кафе, на зворотах рекламних листівок, на попонах слонів, які тримають земну твердиню, в купчастих хмарах, у власному телефоні й на полях газет учорашнього дня. Бо інколи записати — це найпростіший спосіб подумати й сформулювати.