У першій половині своєї творчості Газданов проходить шлях від зображення статичного характеру («Вечір у Клер») до показу його розвитку, динаміки, механізмів, що керують людським характером («Історія одного подорожування», «Політ»). Якщо на початку його творчість глибоко особистісна й автобіографічна, то згодом він звертається до розв’язання загальнолюдських питань, до узагальненого зображення дійсності (фінал «Політу», «Нічні дороги», «Пілігрим»,) зберігаючи при цьому незмінний інтерес до внутрішнього світу людини.
«Політ», третій роман Газданова, «вибивається» із загального ряду. Він стає, певною мірою, першою спробою знайти незалежність від пережитого досвіду. Те, що було вперше розпочате в ньому — звернення до фікшн і спрямованість у майбутнє — відобразиться в його пізніших романах — «Привиді Александра Вольфа», «Пілігримах» і «Пробудженні».