«Пам’ятаю, моя дружина… розповідала про лотос. Я запам’ятав тільки, що він цвіте всього два дні. Мабуть, тому, що такий особливий і дуже красивий. Отже: часу в мене — поки цвіте лотос. Інакше я теж відцвіту. Причому назавжди…»
Іноді час стискається, як пружина, і перетворюється на короткі, різкі, як удар батога, секунди. Потім ця пружина розпрямиться, і час знову потече за своїми повільними законами. Але те, що ти зробив у ці миті, вже не змінити, не виправити.
Бездоганні стосунки люблячих подружжя раптом починають руйнуватися. З’являються недовіра, ревнощі, стеження й убивство… Виходить, не все було так уже й чудово? Чоловікові й жінці треба пройти випробування й навчитися чути одне одного.