Алена вважала себе найрозумнішою і найкрасивішою, але однокласники не погодилися й дали їй образливе прізвисько. Ставши ізгоєм у класі, вона не зламалася, а спробувала помститися тим, хто найбільш вишукано займався травлею. Та тільки помста виявилася надто гіркою стравою й мало не отруїла Алені життя. Вона прийняла самотність за благо, змінила звички й захоплення. Розвинула природний дар: уміння проходити крізь паралельні виміри. Це стало її долею і роботою. Виконуючи завдання бабусі, наражаючись на небезпеку, вона почала рятувати людей. Її незвичайні здібності подарували Алені зустріч із любов’ю всього життя.