«Ми знаходимо красу не в самій речі, а в візерунках тіней, світла й темряви, які створює одна річ на тлі іншої… Якби не було тіней, не було б і ніякої краси», — стверджує Танідзакі у своєму есе «Похвала тіні». Ця книжка — справжній поетичний гімн японській естетиці. Танідзакі вчить нас бачити красу в малому: у тьмяному металі, в неглазурованій кераміці, нагадуючи, що надто багато яскравості й кольору можуть приховати від нас головне.