«Людина в пошуках справжнього сенсу» — одна з найзначніших книг Віктора Франкла, відомого психіатра й психолога ХХ століття, який розробив логотерапію. У цій книзі він представляє свою теорію про структуру людини та різні рівні її сутності, зокрема духовну складову. Франкл називає совість «підсвідомим богом» — ірраціональним та інтуїтивним аспектом. Він стверджує, що совість і відповідальність притаманні як релігійним, так і нерелігійним людям, але їхнє ставлення до питання про те, перед ким вони несуть відповідальність за своє життя, різне. Для релігійної людини цією останньою інстанцією є Бог, який є співрозмовником у внутрішньому діалозі та персоналізованою совістю. Проте необов’язково належати до певної релігії, щоб мати свою особисту совість і віру.