Книга нагадує скульптуру з кристалічних ґрат. Вивірена грація ясних сюжетів, яскраві грані. Десятки сяйливих фігур химерно сплелися—збіглися—і з кожною сторінкою стягуються в єдиний профіль. Профіль долі. Саме під її знаком існують герої й героїні цих історій. Бувальщина й небувальщина грають у хованки на цих сторінках. Неважливо — що було, а що придумано. Або ж додумано? Смуток ховається в вишуканих мереживах тексту, у принадності описів і жвавості діалогів, що летять… Читання, яке очищує душу.
— Лілія Калаус, письменниця, редакторка