«Ей, що з тобою? Хтось образив?»— щось нявкоче в грудях.
«Він помре тепер, розумієш?» — піднімає на мене плаксивий погляд. — «Через цього мерзотника! Він напився, влаштував дебош, і нас вигнали. Та ще й нічого не заплатили. А я так сподівалася на ці гроші, та часу майже не лишилося. Де я візьму мільйон?!»
«Хто помре? Чому? Який мільйон?» — гублюся в першу мить, слухаючи її збивану розповідь.
Снігуронька хлюпає носом і знову ховає обличчя в білих рукавичках. Мотає головою. А я розумію, що справа серйозна.