«З’ясувалося, що вдома фарби змінюються від газів вибухової хвилі: так людина змінюється на обличчі від потрясіння». Щоденник російської поетеси й перекладачки Віри Михайлівни Інбер розповідає про тяжкі дні війни в період з 1941 по 1944 роки й у повній мірі передає трагізм блокадного Ленінграда. Підкошені ноги — від страху, коли бомба розривається поруч. Сміх і сльози — від щастя, коли додали 75 грамів хліба. Блокадний щоденник — найчесніше й найпронизливіше свідчення того страшного та героїчного часу…