Чому таке ім'я?

Головного героя оповідання звати Антон. Друзі та домашні кличуть його Тоник. Одного разу, під час вилазки до річки, Антон упав із човна на пліт і сильно обдер лікті та коліна й розплакався. А найкращий друг Тим передражнив його: «Як дівчисько То-о-нечка!» Удома Антон ремствував на долю й на ім’я, а батько розповів йому історію його імені.

У молодості, працюючи на цілині Краснодарського краю на заготовках хліба, батько вночі заблукав у степу. До житла його вивів вогник керосинової лампи, яку запалював на даху мазанки Антон — онук пастуха. Хлопчик гостював у діда, насолоджувався життям у степу й піклувався про випадкових мандрівників, хоч дід бурчав про марну витрату керосину.

На знак подяки за оцей вогник, за хліб і молоко, за товариство й просто за душевність батько й назвав новонародженого сина Антоном.

Тоник замислився над розповіддю й теж захотів виручити когось вогником. Але навколо було багато вогнів у вечірньому поселенні. Зате у вікні друга світла не було. Той сидів у темряві й сумував, адже хлопці посварилися. Світячи ліхтариком у темне вікно, Антон дав зрозуміти другові, що він йому потрібен.