Чому кити мовчать?

Текст з обкладинки платівки: «А хіба ти не знаєш, чому кити мовчать? Але ж відповісти на це так само просто, як, скажімо, на питання: “звідки приходять сни” або “що я знаю”! Принаймні сьогодні ми разом із поетом Ігорем Мазниним, який придумав ці запитання, та артистом Всеволодом Абдуловим спробуємо розібратися ще в багатьому з того, що щодня бачимо навколо себе; спробуємо зрозуміти думки, що приходять на розум не лише людям, а, скажімо, веселому псові Барбосові...

Ми познайомимося з «розхристаним, безтурботним» цвіркуном, про якого дорослі надумали стільки недобрих слів, зовсім забувши, що він... поет. Потрапимо в «старий замок під горою», на нечуваний бенкет; тихенько видеремося туди по місячному променю, звідки приходять сни; дізнаємося, що коїться в природі, коли настає весна, а зима, неохоче й буркотливо, поступається їй дорогу.

У кожної людини, скільки б їй не було років, бувають миті, коли хочеться раптом широко розчинити вікно й глянути, що там діється — назовні, в величезному, загадковому, тісному й безмежному світі. Хочеться раптом забути про всі справи та прикрощі й подумати про все те, з чого складається така звична і все-таки незбагненно прекрасна таємнича й загадкова життєвість.

Ось тоді вчений бере в руки фотоапарат, навантажує рюкзак і, залізши в найглухіше місце, де й стежок не видно, починає крастися, як хлопчак, за слідами якоїсь лисички — а наздогнавши її, стрімко підносить камеру до очей. Тоді маленька дівчинка дорогою з дитсадка глибоко замислюється, дивлячись на сніжинки, що кружляють у повітрі, і вражає балакучого тата своїми рідкісними, не дитячими зауваженнями...

Так само й вірші Ігоря Мазнина. Легкі, відкриті, рядки-картинки, що запам’ятовуються ніби самі собою; фрази-запитання поета — немовби раптом розчинені вікна в невідомий, манливий світ, повний таємниць: природи, людських відчуттів і думок, маленьких відкриттів і великої доброї цікавості до життя.»
Н. Пучкіна