По той бік життя, по той бік світла

Він намагався прожити звичайне життя в цьому страшному й жорстокому світі — у світі магії та меча, що пережив апокаліпсис. Голоду, запустінні, середньовіччі з мечниками й магами. Але, крім них, у світі розлита Скверна: бродять її поріддя — мутанти, ожилі мерці. І поруч із цим усім — божественні сутності, які грають у свої вічні ігри.

І він став фігурою в цих іграх. Він намагався уникнути долі пішака в іграх богів, хотів просто жити, просто любити. Зраджений, вигнаний, розчарувавшись у власних помислах і бажаннях, він вирішив завершити свій шлях у цьому світі найрадикальнішим способом, який зміг придумати. Забувши, що те, що вже мертве — не може померти. Бо він мертвий — він уже фігура на дошці божественної партії. Він — інструмент, зброя. Знаряддя Смерті. Він уже по той бік життя, по той бік світла.

І на нього чекають нові темні стежки. А на них — темні постаті й похмурі сутності, які надто довго ховалися в цій темряві. Смерть їх теж надто довго чекає.

З похмурою усмішкою Знаряддя Смерті йде темними стежками просто в саму тьму. В ім’я світла й життя.