За щучим велінням

Весела й бешкетна казка. Тут піч іде в гості до царя, сокира сама собі рубає дрова, а сани без коня вирушають у ліс. Усі ці чудеса, сильно розбурхавши батюшку-царя, вчинив не хто інший, як Емеля-дурень. Лежить собі Емеля на печі та промовляє: «За щучим велінням, за моїм хотінням», і починають витворяти куролесьє речі. За що не візьметься — усе в нього виходить, а причина всьому — «щуче слово»...