Жили-були подруги. Не були вони ні поганими, ні хорошими — звичайнісінькими дівчатами під тридцять. Майже в кожної — сім’я. Або мрія про неї. І так сталося, що в прагненні побудувати (або перебудувати) так званий осередок суспільства одна з них зазіхнула на чоловіка своєї подруги. Давно відомий постулат «Подругине — не чіпай!» було відсунено убік без остраху, без жалю, а з радістю. Ще б пак, адже і чоловік, і сім’я, і матеріальний добробут, коротше кажучи — весь устрій життя прекрасної Марлени, багатьом не давав спокою, викликаючи заздрість і роздратування. Як бути тій, яку зрадили двічі? Як бути тій, що зруйнувала життя близьких? Як бути подругам, у стані яких сталося таке НП?