Оповідь «Друзі», якою відкривається цей збірник, була улюбленою оповіддю незабутнього архімандрита Іоанна (Крестьянкіна). Він дарував мої книги своїм духовним чадам із числа священників і примовляв: «Насамперед прочитайте оповідь “Друзі”». Чому саме цю — я не знаю. Може, після того як ви прослухаєте оповідь, здогадаєтеся.
Коли я її створював, я збирався в ній засудити двох архієреїв за їхню зраду щодо друга-священника. Але раптом накотила на мене така жалість до тих архієреїв, що в ту мить у моїй душі народилося не засудження, а співчуття до тяжкого архієрейського хреста.
Багато оповідей цього збірника, попри парадоксальність сюжету, взяті з життя — як із мого, так і з життя моїх друзів. Коли я писав свої оповіді, я не думав, що вони знайдуть своє місце в літературі й так і залишаться неприкаяними, бо, як мені здавалося, вони дуже прості. Бо ці історії я писав не розумом, а серцем. Писав для себе й своїх близьких друзів і називав свої оповіді «Неприкаянним юродством простих історій». Так і лишилося ця назва: в одних викликає подив, в інших — інтерес своєю оригінальністю. Читачі розсудили по-своєму: для них простота й щирість виявилися ціннішими за філологічну вишуканість і мудру повчальність.
Протоєрей Микола Агафонов
Зміст:
НЕПРИКАЯНЕ ЮРОДСТВО ПРОСТИХ ІСТОРІЙ
1. Друзі
2. Верботень
3. Молитва вівтарника
4. Соборний читач
5. Подорож в антисвіт
6. Службове відрядження в іншу реальність
7. Попутник
8. Антисеміт
9. Вибір нареченої
10. Чому курка з глузду з’їхала?
11. Внук Шаляпіна
12. Жартівник
13. Нагрудний хрестик
14. Висока ставка
15. Благоразумний розбійник (читає автор)
НЕ ВИДУМАНІ ІСТОРІЇ
1. Штрихи до портрета архієпископа Пімена
2. Історична подія
3. Чудо на степу
4. Я відпускаю його з миром
5. Зібрання
6. Як я навчався в духовній семінарії
7. Плавучий храм