Майстер короткої фрази й великої форми… «—Ось Сол Беллоу, якого неодноразово називали найзначнішим англомовним письменником другої половини ХХ століття. Його талант відзначено найвищою літературною нагородою США — Пулітцерівською премією — та найвищою літературною премією світу — Нобелівською. У журналі “Vanity Fair” справедливо написали: “Беллоу — найбільш видатний американський прозаїк поряд із Фолкнером”. У минулому Артура Заммлера було багато всього: жахи Голокосту, партизанський загін, дивовижне возз’єднання із дочкою, яку врятували католицькі черниці, еміграція до США… а тепер він просто пристойний літній чоловік, який живе на Манхеттені й скрашує дозвілля читанням філософських книг та роздумами про переселення землянів на інші планети. Та знов і знов у це розмірено-спокійне існування з шаленою силою врізається стрімкий і буйний Нью-Йорк кінця 60-х — із його бунтівним студентством і вуличною злочинністю, підпільними абортами, жвавими папараці, актуальними художниками, “вільним коханням” та іншим шумним, трагикомічним карнавалом людських пристрастей…