Найсильніший, найглибший, гіркий і драматичний роман Чингіза Айтматова, вперше опублікований у 1986 році й став одним із головних літературних подій кінця ХХ століття в нашій країні.
Це книга про людяність і про те, до чого призводить її відсутність. Про природу й про тваринний світ, який тісно переплітається зі світом людей, залежний і вразливий до насильства та жорстокості. Якщо вовки виявляються людянішими, шляхетнішими й самовідданішими за людей, якщо людина робить неправильний моральний вибір — це завжди закінчується трагедією.
Трагедія спіткала й людей, і звірів, що стали героями цього роману: доброго й людяного молодого семінариста Авдія та синьоокої вовчиці Акбари, яка втілює в книзі мудрість і силу самої Степу. Але й ті, хто — неважливо, з жорстокості, жадібності чи байдужості — став причиною цих трагедій, у відповідь пізнають гнів природи, що суворо мстить злочинцям…
Роман, опублікований у 1986 році, емоційний і сучасний. Тканина оповіді настільки жива, як відкрита рана, — тож готуйтеся співчувати героям, всім серцем переживати за них і щиро захоплюватися цією дивовижною прозою.