Пітер

«Я говорю про людину по-справжньому незвичайну»
(Т. Драйзер. Пітер)

«У будь-якому суспільстві, яке мені доводилося бачити, Пітер вирізнявся б — не зовнішністю, а тим, що це була людина зовсім особливого душевного складу. [...] він був наче оазис, справжнє джерело в пустелі. Він розумів життя. Він знав людей. Мені здавалося, що він у всіх відношеннях був вільним: вільно мислив, вільно відчував.

Чим довше тягнеш лямку незрозумілого, загадкового існування, тим більше цінуєш ці риси в людині: не фальшиву свободу можновладців — тих, у кого туга мошна чи важкий кулак, а справжню внутрішню свободу, коли людський розум, усвідомлюючи свою силу й свою слабкість, сміливо дивиться в лице природі й широким, непередрозумілим поглядом оцінює творчі сили свої, людства, всесвіту — і, рішуче розриваючи кайдани всяких догм, водночас лишається вірним усьому простому й людському, що становить наше повсякденне життя в його здоровій, природній основі».

Історична довідка

Пітер МакКорд (справжнє ім’я героя оповідання) був художником-карикатуристом і близьким другом Теодора Драйзера протягом багатьох років аж до своєї смерті.

«Пітер» — один із дванадцяти оповідань збірки «Дванадцять чоловіків» (написаних у ключовий для автора період життя), де письменник розповідає про людей, які вплинули на його розвиток як особистості, так і творчості.