«У читачах моїх листів я уявляю друзів. Листи до друзів дозволяють мені писати просто. Спочатку я пишу про мету й сенс життя, про красу поведінки, а потім переходжу до краси світу, що нас оточує, до краси, яка відкривається нам у творах мистецтва. Я роблю це тому, що для сприйняття краси людина сама має бути душевно красивою, глибокою, стояти на правильних життєвих позиціях. Спробуйте тримати бінокль у тремтячих руках — нічого не побачите» (Д. С. Лихачов).