До середини дев’ятнадцятого століття в нашому вельми дивному світі вперше починає розростатися клас людей (у більшості випадків — людей похилого віку), яких цілком слушно називають «вченими», але які терпіти не можуть цього імені. Вони ненавидять його настільки, що в журналі «Природа», який від початку став їхнім привілейованим органом, слово «вчений» ніколи не вживається, ніби його зовсім немає в лексиці. Але публіка й преса все-таки величають їх «вченими», коли заходить про них мова. «Пане вчений», «наш відомий вчений», «мастий вчений» — так ми зазвичай їх величаємо…