Письменницькі родини в Росії. Як жили і творили в тіні геніїв їхні рідні та близькі

Незрозуміло, чи передається дар поета або прозаїка, однак так само, як у Середньовіччі існували прославлені династії художників і композиторів, де майстерність переходила від батька до сина, у XIX столітті Росії з’явилися й свої «літературні» сім’ї. Першим поетом, якого юний Олександр Пушкін зустрів, був його дядько Василь Львович. Позашлюбний син Федора Тютчева та Олени Денисьєвої став романістом. Любов Достоєвська писала повісті. А в родинах Лева Толстого та Чехових виросло одразу кілька авторів.

Родинність із великими водночас і допомагала, і заважала: з одного боку, поруч можна було побачити, як народжується література і якою ціною вона створюється; з іншого — важко не відчувати себе в тіні геніального родича й не розуміти, що вас насамперед сприйматимуть як дядька, сина, доньку чи брата «того самого». І все ж їхні біографії та книги заслуговують на увагу. Тексти, про які розповідає ця книга, — живі свідчення свого часу, ще не накриті офіційним блиском і не встигли «відлитись» у бронзі. Їх писали звичайні люди, багато в чому схожі на нас. Якщо ці історії захоплять вас, значить, російська література набагато ширша за список імен із шкільного підручника.

У PDF A4 збережено видавничу верстку видання.