Кейсі Пібоді має домовленість із собою: уранці не думати про нескінченні борги, про нещодавній розрив і про смерть матері. Про таке не можна думати зранку, щоб вдавалося писати. Кейсі Пібоді тридцять один рік, вона працює офіціанткою, ледь-ледь зводить кінці з кінцями за оренду крихітної кімнатки в садовому сараї — і пише роман. Вже шість років Кейсі Пібоді пише роман, тоді як майже всі її старі друзі залишили дурні ідеї щодо творчого самовираження, взялися за розум і влаштувалися в житті. Світ Кейсі безпросвітний, і ще більше розвалюється на шматки, коли вона закохується одразу в двох дуже різних чоловіків… Але поступово, навіть крізь пелену горя, Кейсі починає розуміти, що її роман, здається, виходить справді вартим уваги. Після «Ейфорії», гаряче прийнятої критиками й читачами, Лілі Кінг написала блискучий роман про створення роману: сюжет, який міг би здатися шаблонним, якби Лілі Кінг була не самою собою — розумною, глибокою авторкою, водночас ніжною й безкомпромісною, чутливою і до сумного, і до смішного. Загнавши обдаровану, чарівну та вразливу героїню «Письменників і закоханих» у пастку, болісно знайому багатьом творцям, Кінг захопливо досліджує той самий розрив між минулим і майбутнім, коли все в житті летить прахом, перш ніж відчиняються двері до чогось нового.