Книга заснована на реальних фактах і справжніх листах та щоденниках. Головна героїня книги, Ніна Сюннанґорд, дружина видавця з маленького шведського містечка й мати трьох маленьких синів, з’явилася на світ у місті Ленінграді — за кілька місяців до Великої війни, а отже й до Великої блокади. Тоді її звали Ніна Тихвіна.
Виїхавши з Росії, вона начебто знаходить інше життя. У нинішньому благополучному й тихому існуванні її не полишають спогади про дитинство в повоєнній перенаселеній петроградській комуналці. Молодість смішлива, самовпевнена й безтурботна! Як весело їй було ходити студентськими походами та не помічати, що дорогою туристичних маршрутів, за два кроки від них, гниють у білоруських болотах кості її розстріляних бабусі й дідуся, двоюрідних сестричок і братиків…
Потім у її житті була пустеля Негев в Ізраїлі — в Росії, порівнює Ніна, у найкращому разі це тягнуло б лише на посушливий степ. десь там — її дорослий син, свідок її колишнього життя. Дія роману переноситься з Європи — в Ізраїль — і в Санкт-Петербург. Дух геніїв, що жили й творили в Петербурзі, править тут і досі, але. як би не старався Достоєвський змалювати неминучість приниження й образ, люди не бажають у це вірити. Людині потрібна надія…
Але де ж ці ПІЛЮЛІ ЩАСТЯ, які дозволять забути те, що мариться в мороці зимового дня, у мареві сутінкового свідомості?