Одного разу зібралися пограти в карти в конногвардійця Нарумова. Довга зимова ніч проминула непомітно, і лише десь близько п’ятої ранку вони сіли вечеряти. Ті, кому пощастило й хто лишився в виграші, їли з чудовим апетитом; а інші — задумливі й розсіяні — мовчки сиділи перед порожніми тарілками. Та щойно подали шампанське, як розмова ожила, і всі без винятку ввімкнулися в бесіду.