«Якось грали в карти з конногвардійцем Нарумовим. Довга зимова ніч минула непомітно; поснідали — тобто, сіли вечеряти — о п’ятій ранку. Ті, хто в виграші, їли з великим апетитом; інші, розсіяно, сиділи перед своїми порожніми тарілками. Та от з’явилося шампанське — розмова пожвавилась, і всі взяли в ній участь…»