Жовтнева революція 1917 року стала для Гіппіус переломним моментом; вона ставилася до неї вкрай негативно й із непримиренною ворожістю. Це було видно з книг: «Останні вірші» (1914–1918) та «Петербурзькі щоденники», частково виданих в емігрантській періодиці 1920-х років, а після опублікованих англійською в 1975 р. і російською в 1982.
В одному критичному матеріалі Гіппіус було написано: «Росія гине безповоротно і настає влада Антихриста, а на руїнах культури бушує звірячіння»
У своїх щоденниках Гіппіус детально описувала смерть старого Російського світу й сходження нового. Щоденники, Гіппіус, уявляла як окремий літературний жанр, що має здатність показувати «перебіг життя як є» й фіксувати «дрібниці, з пам’яті зниклі», за якими майбутнє покоління зможе відтворити достовірну картину минулих подій.