Піщана акація

У надрукованій 1987 року повісті «Піщана акація» Руслан Кіриєв у формі притчі говорить про іронію, глузування як одну зі сторін світового зла. У повісті варіюється апокаліптичний сюжет — кожне вчинене зло, глузування, навіть зла думка, яку не було сказано вголос, наближають смертоносні топкі піски до квітучого міста. Кожна добра справа змушує їх трохи відступити. Кожен із мешканців міста проходить «випробування пісками», тобто кожен відповідає за примножуване зло, і водночас кожен здатен кинути на протилежну шаль свою частку добра. Ця повість демонструє подолання автором оповідної самоіронії, що визначає стиль більшості його попередніх творів.