«…У всьому, що я думав, у всьому, що я відчував, таїлося напівсвідоме, сором’язливе передчуття чогось нового, невимовно солодкого, жіночого…»
Повість «Перше кохання» підкорює щирістю, емоційністю інтонації, задушевністю, ліризмом серця. У ній — фатальна загадка кохання, пристрасті мінливої, примхливої, владно-привабливої й водночас такої, що руйнує.
Тургенєв ніколи не приховував автобіографічності цієї повісті, де прототипами головних героїв були письменник у юності, предмет його першого кохання — княжна Є. Л. Шаховська — і його батько. Повість пронизана «таємною чарівністю дійсних спогадів про перше кохання, молодим захватом і молодим сумом».
Батько письменника — Сергій Миколайович, відставний полковник-кирасир, був надзвичайно гарний, але морально й розумово нікчемний. Син не любив згадувати про нього, характеризував як «великого ловця перед Богом». Одруження цього розореного гуляки з немолодою, але дуже заможною Варварою Петрівною Лутовіновою було виключно справою розрахунку. Шлюб був нещасливим і не стримував Сергія Миколайовича. Одна з його численних «витівок» і описана у повісті «Перше кохання».