«…У всьому, що я думав, у всьому, що я відчував, ховалося напівсвідоме, сором’язливе передчуття чогось нового — невимовно солодкого, жіночого…»
Повість «Перше кохання» підкорює щирістю, емоційністю тону, задушевністю, лірикою серця. У ній — фатальна загадка кохання, пристрасті перемінної, примхливої, владно привабливої й водночас руйнівної.
Тургенєв ніколи не приховував автобіографічності цієї повісті, де прототипами головних героїв були письменник у юності, предмет його першого кохання — княжна Є. Л. Шаховська — і його батько. Повість пронизана «таємничою чарівністю справжніх спогадів про перше кохання, молодим захватом і молодим сумом».
Батько письменника — Сергій Миколайович, відставний полковник-карасир, був людиною надзвичайно гарною, нічим не видатною за своїми моральними й розумовими якостями. Син не любив згадувати про нього, характеризував його як «великого ловця перед Господом». Одруження цього розореного марнотратника з немолодою, але дуже багатою Варварою Петрівною Лутовиновою було виключно справою розрахунку. Брак був не щасливим і не стримував Сергія Миколайовича. Одна з його численних «витівок» і описана в повісті «Перше кохання».