Ця книжка присвячена питанню, тісно пов’язаному з історією трьох російських революцій, але не лише з нею. За останні роки це питання відігравало величезну роль у внутрішній боротьбі Комуністичної партії Радянського Союзу, а потім було перенесено на Комуністичний Інтернаціонал, зіграло вирішальну роль у розвитку китайської революції та визначило низку рішень першочергової важливості щодо питань, пов’язаних із революційною боротьбою країн Сходу. Йдеться про так звану теорію «перманентної революції», яка, за вченням епігонів ленінізму (Зінов’єва, Сталіна, Бухаріна та ін.), становить первородний гріх «троцькізму».