Добре там, де нас нема. Цю просту істину я зрозуміла майже одразу, щойно опинилася на хуторі. Дуже захотілося додому — у рідне загазоване місто й у свою квартиру — хай маленьку й тісну, зате з усіма зручностями. Але відступати вже пізно. Ледь посміхнулася в камеру, спрямовану на мене. Посміхаємось і працюємо.